Санпин на воду

Требования к качеству питьевой воды по действующему СанПиНу 2.1.4.


Бесплатная юридическая консультация:

Качество воды – питьевой и водопроводной – важный элемент оценки качества жизни каждого человека в отдельности и общества в целом.

Поэтому надзору за чистотой и безопасностью воды, критерии которых установлены требованиями СанПиН, уделяется большое внимание.

Оглавление:

Анализ питьевой воды проводится не только в системе водоснабжения, но и на производстве пищевой продукции, в местах повышенного эпидемиологического риска (медицинских и образовательных учреждениях), в компаниях, распространяющих бутилированную воду и т.п.

Дорогие читатели! Наши статьи рассказывают о типовых способах решения юридических вопросов. Если вы хотите узнать, как решить именно Вашу проблему — звоните по телефонам бесплатной консультации :

Для чего были приняты законы, когда вносились изменения?

Такой важный ресурс, как вода, использующаяся в быту и пищевом производстве, не мог остаться без внимания на законодательном уровне.


Бесплатная юридическая консультация:

Вопросам безопасности воды посвящены ст.19 ФЗ №52 «О санитарно-эпидемиологическом благополучии населения» от 30.03.1999г., а также СанПиН:

Через какое время следует менять счетчики воды, читайте здесь.

  • 2.1.4.от 26.09.2001 г. изменения вносились в 2009, 2010, 2016 и 2018 году;
  • 2.1.4.от 19.03.2002 г., поправки вступили в силу в 2010 г.;
  • 2.1.4.от 7.04.2009 г.

Они устанавливают порядок обеспечения граждан водопроводной водой и требования, которым должна отвечать вода, чтобы быть безвредной.

Они же устанавливают схему и частоту проверки воды.

Данные документы, по сути, пересмотрели лишь однажды, введя в действие СанПиН 2.1.4., указавший на необходимость повышения температуры горячей бытовой воды с 50 до 60 градусов.


Бесплатная юридическая консультация:

Это позволило повысить безопасность централизованного водоснабжения, так как было доказано, что определенный вид бактерий гибнет в этом тепловом диапазоне.

Читайте в нашей статье, куда обращаться, если сломался водяной счетчик.

Гигиенические требования к воде централизованного водоснабжения

Согласно СанПиН 2.1.4., чтобы быть безопасной для употребления, вода должна быть очищена еще на стадии поступления в систему водоснабжения. Из нее путем механической очистки удаляются:

  1. опасные бактерии и вирусы;
  2. радиация;
  3. вредная органика или неорганика.

Правила СанПиН 2.1.4., устанавливающие нормативы качества воды, обязательны к исполнению учреждениями:

  • снабжающими население водой;
  • производящими пищевую продукцию;
  • производящими продукцию с использованием питьевой воды.

Читайте также статью об отключении коммунальных услуг.


Бесплатная юридическая консультация:

Данные компании обязаны самостоятельно производить измерение показателей чистоты и пригодности использования воды с определенной частотой:

  1. при обслуживании до 10 тыс. человек – 1 раз в 15 дней;
  2. до 20 тыс. человек – каждые 3 дня;
  3. до 50 тыс. человек – каждый день;
  4. дочеловек – 3 раза в день.

Нарушение правил контроля влечет штрафные санкции.

При этом, водоснабжение может быть приостановлено, если качество воды на протяжении определенного установленного промежутка времени нарушает предъявляемые правила.

Обо всех отклонениях компании должны информировать санэпидемстанцию.

Нормативы качества жидкости из крана

Качество воды из крана может различаться на разных участках водопровода, однако, должно соответствовать СанПиН 2.1.4..


Бесплатная юридическая консультация:

Питьевая вода должна быть:

    очищена от солевых отложений (в виде сухого остатка соли не должны содержаться более 1000 мг/л);

Читайте в этой статье, что делать, если отключили электроэнергию.

  • обеззаражена (по ГОСТусодержание микроорганизмов не больше 100 бактерий в 1 мл);
  • избавлена от металлов и радиоактивных элементов (содержание меди, свинца, цинка, алюминия и прочих должно быть минимальным);
  • иметь приятную прозрачность, запах и вкус.
  • Показателем качества воды является отсутствие взвеси и неприятного запаха в растворе, а также мягкий вкус без горечи и посторонних вкусовых оттенков.

    Однако очищение воды хлором (самый простой и наименее затратный способ очистки воды) делает ее жесткой и горьковатой.

    Жесткость воды также подлежит измерению. Так, самая мягкая вода содержит солей кальция и магния до 1,5 миллиграмм-эквивалентах/литр, а самая жесткая превышает 12 мг-экв/л.

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Данные показатели проверяются государственными службами и самими компаниями, эксплуатирующими водопровод.

    За чей счет меняется электросчетчик в квартире, читайте тут.

    Классификация категорий качества питьевых вод, расфасованных в емкости

    Согласно СанПиН 2.1.4., по происхождению все воды, расфасованные в емкости, можно разделить на:

    1. наземную (из водоемов на поверхности);
    2. подземную (скважины, родники).

    Данные воды обладают схожими характеристиками и одинаково требуют дальнейшей обработки, чтобы пройти контроль качества и быть разлитой в тару.

    Однако из подземной воды, наиболее богатой минералами, на выходе продукция (если соответствует требованиям по чистоте и богатству макро- и микроэлементов) получает «высшую» категорию качества, а вот из наземных вод можно получить лишь «первую» категорию.

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Санитарно-эпидемиологические нормы и показатели качества бутилированных вод

    К бутилированным и прочим водам, расфасованным в разнообразные емкости, предъявляются повышенные требования по СанПиН 2.1.4.(относительно питьевой водопроводной воды).

    Так, недопустимо для очищения использование хлора. Вместо него следует отдать предпочтение щадящим способам фильтрации и механического воздействия или облучения (ультрафиолет).

    Соответствие требованиям по качеству проводится минимум на 3 этапах:

    • при заборе воды в источнике;
    • при производстве (очистке);
    • при разливе в тару.

    Читайте также в данной статье, можно ли оплатить коммуналку без комиссии.

    Бутилированную воду тоже проверяют на:

    Бесплатная юридическая консультация:

    1. сухой остаток солей (1 000 для 1 категории,для высшей);
    2. жесткость (7 для первой, 1,5-7 для высшей);
    3. щелочную среду (6,5 для первой, 0,5-6,5 для высшей);
    4. минеральные вещества (калий, магний, кальций и проч.).

    За непроведение проверок или несоответствие воды критериям, установленным для бутилированных вод, на предприятие налагается штраф.

    Источник, качество которого под сомнением, может быть лишен права забора воды для производства или вновь подвергнут прохождению проверок на качество на протяжении года.

    Проверка чистоты и химических свойств жидкости проводится согласно плану или внепланово, при возникновении непредвиденных обстоятельств или ухудшения свойств воды, выражающихся в помутнении, осадке или неприятном запахе.

    Смотрите также видео о том, как вода становится питьевой:

    Не нашли ответа на свой вопрос? Узнайте, как решить именно Вашу проблему — позвоните прямо сейчас:

    Это быстро и бесплатно !

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Источник: http://zakonpotr.ru/bez-rubriki/pitevaya-voda-sanpin4-01.html

    ДСанПіН №383 Про затвердження Державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання»

    З метою забезпечення реалізації Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»

    1. Затвердити Державні санітарні правила і норми (ДСанПІН) «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» (додаються).

    2. Заступникам Головного державного санітарного лікаря України, Головному лікарю Українського центру державного санітарно-епідеміологічного нагляду, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, басейнових санепідстанцій на залізничному та повітряному транспорті, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Національної гвардії України, Служби безпеки України прийняти затверджені цим наказом ДСанПІН до керівництва та застосування при здійсненні державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

    Головний державнийсанітарний лікар України

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Перший заступник Міністра Л.С.Нєкрасова

    Затвердженонаказом Міністерстваохорони здоров’я Українивід 23 грудня 1996 р. № 383

    Державні санітарні правила і норми»Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості водицентралізованого господарсько-питного водопостачання»

    1. Загальні положення

    1.1. В документі систематизовані та викладені основні гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання, порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за якістю води у системах централізованого господарсько-питного водопостачання в звичайних та екстремальних ситуаціях, а також відповідальність за недотримання вимог цих Державних санітарних правил і норм(надалі — ДСанПІН).

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Документ складено відповідно до вимог чинного законодавства України та з урахуванням досвіду роботи останніх років у цій галузі.

    1.2. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за дотриманням санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм усіма організаціями і установами, посадовими особами та громадянами на всій території України покладено на органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я, Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»().

    Вимоги цього ДСанПІНу обов’язкові для всіх органів, установ, організацій та закладів незалежно від форм їх власності, посадових осіб та громадян причетних до забезпечення водою населення України.

    Порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також невиконання виданих на їх основі приписіворганів державного санітарно епідеміологічного нагляду тягне за собою відповідальність відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»().

    1.3. Цей ДСанПІН регламентує гігієнічні вимоги до якості питної води і поширюється на воду, яка подається централізованими системами господарсько-питного водопостачання і використовується для питних та побутових цілей, виробництва харчових продуктів. ДСанПІН призначений для організацій, які здійснюють проектування, будівництво, реконструкцію та експлуатацію об’єктів централізованих систем водопостачання, а також для органів та установ державної санітарно епідеміологічної служби, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд за ними.

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    1.4. ДСанПІН встановлює такі вимоги до питної води, які забезпечують її безпеку для здоров’я людей і сприятливі органолептичні властивості.

    ДСанПІН не поширюється на бутильовану питну воду та воду з місцевих вододжерел при їх нецентралізованому використанні без розвідної мережі.

    1.5. Розробка галузевих документів, виробничих регламентів, схем технологічного контролю роботи об’єктів централізованих систем водопостачання, які регламентують вимоги до засобів та системи контролю якості питної води, здійснюється тільки на підставі гігієнічних нормативів, встановлених цим ДСанПІНом.

    Експлуатація об’єктів централізованих систем господарсько-питного водопостачання, що не забезпечують дотримання гігієнічних нормативів, встановлених цим ДСанПІНом, дозволяється тільки після проведення спеціальних заходів (реконструкції) у терміни, узгоджені із територіальними органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

    1.6. Головний державний санітарний лікар України, отримуючи інформацію від територіальних органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду про забруднення води у джерелах централізованого господарсько-питного водопостачання, впроваджує додатковий спеціальний контроль за якістю питної води на даній території. Служби, які здійснюють спостереження та контроль за станом навколишнього природного середовища, водними об’єктами, виникненням надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф, що призводить до забруднення джерел водопостачання, зобов’язані подавати інформацію про забруднення вододжерел небезпечними речовинами у територіальні органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    2. Гігієнічні вимоги до якості питної води

    2.1. Гігієнічні вимоги, що визначать придатність води для питних цілей, включають:


      — безпеку в епідемічному відношенні;


      — нешкідливість хімічного складу;


      — сприятливі органолептичні властивості;


      — радіаційну безпеку.

    2.2. Якість питної води залежить від її складу та властивостей:


      — у вододжерелі;


      — при надходжені у водопровідну мережу;


      — в точках водорозбору.

    2.3. Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається показниками, що характеризують з достатньо високою вірогідністю відсутність в ній небезпечних для здоров’я споживачів бактерій, вірусів, інших біологічних включень.

    2.3.1. За мікробіологічними показниками питна вода має відповідати вимогам, наведеним у табл. № 1.

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Таблиця № 1 — Мікробіологічні показники безпеки питної води

    Примітки: * — для 95% проб води у водопостачальній мережі, що досліджуються протягом року; ** — для 98% проб води, що надходить у водопостачальну мережу, і досліджуються протягом року; при перевищенні індексу БГКП на етапі ідентифікації колоній, що виросли, додатково проводять дослідження на наявність фекальних коліформ; *** — при виявленні фекальних коліформ у 2-х послідовно відібраних пробах води слід розпочати протягом 12 годин дослідження води на наявність збудників інфекційних захворювань бактеріальної чи вірусної етіології (по епідситуації).

    2.3.2. За паразитологічними показниками (клітини, цисти: лямблій, криптоспоридій, а також у разі епідускладнень — дизентерійних амеб, балантидій, хламідій та ін.; клітини, личинки, яйця гельмінтів) питна вода має відповідати вимогам, наведеним у табл. № 2.

    Таблиця № 2 — Паразитологічні показники безпеки питної води

    2.4. Нешкідливість хімічного складу питної води визначається показниками, які з достатньо високою вірогідністю характеризують відсутність у ній небезпечних для здоров’я речовин (компонентів), що зустрічаються в природних водах, з’являються у воді внаслідок забруднення вододжерел або у процесі водообробки в концентраціях, гранично допустимі величини яких установлені результатами санітарно-токсикологічних досліджень.

    2.4.1. За токсикологічними показниками питна вода має відповідати вимогам, наведеним у табл. № 3.

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Таблиця № 3 — Токсикологічні показники нешкідливості хімічного складу питної води

    Примітки: * — величина, зазначена у дужках, допускається при обробці води реагентами, що містять алюміній; ** — перелік контрольованих пестицидів встановлюють з урахуванням конкретної ситуації.

    2.4.2. Вода не має містити інші токсичні компоненти (ртуть, талій, кадмій, нітрити, ціаніди, хром (+6), 1,1-дихлоретилен, 1,2-дихлоретан, бенз(а)пірен) в концентраціях, що визначаються стандартними методами досліджень.

    2.4.3. При проведенні знезаражування води концентрація залишкових кількостей дезінфектантів, що визначаються не рідше ніж раз на годину, має складати:


      — при знезаражуванні питної води хлором вміст залишкового вільного хлору у воді на виході із резервуарів чистої води має бути 0.3-0.5 мг/куб.дм (якщо тривалість контакту хлору з водою не менше 30 хв.), а вміст залишкового зв’язаного хлору — 0.8-1.2 мг/куб.дм (якщо тривалість контакту хлору з водою не менше 60 хв.). При сумісній наявності у воді вільного та зв’язаного хлору дозволяється здійснення контролю за одним із них: за залишковим вільним хлором (при його концентрації понад 0.3 мг/куб.дм) або за залишковим зв’язаним хлором (при концентрації залишкового вільного хлору менше 0.3 мг/куб.дм);


      — при знезаражуванні води озоном концентрація залишкового озону на виході із камери змішування має бути 0.1-0.3 мг/куб.дм при тривалості контакту не менше 4 хв.

    Взаємозв’язок дози дезінфектанту (C, мг/куб.дм) та часу(T, хв), необхідного та достатнього для забезпечення епідемічної безпеки оброблюваної води під час її проходження до першого споживача, визначає критерій «CxT», що може бути встановлений експериментально для кожної конкретної води з урахуванням показників її хлорпоглинальності (додаток № 1).

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    2.4.4. При використанні у процесі водопідготовки коагулянтів, дезинфектантів чи інших реагентів, дозволених Міністерством охорони здоров’я України для застосування у практиці господарсько-питного водопостачання, їх залишкові кількості у питній воді не мають перевищувати відповідних нормативних значень.

    2.5. Органолептичні показники якості питної води

    Сприятливі органолептичні властивості питної води визначаються сукупністю значень, що регламентуються органолептичними показниками якості та фізико-хімічними характеристиками води (за вмістом у воді компонентів, які впливають на органолептичні показники).

    2.5.1. Органолептичні показники та гранично допустимі концентрації компонентів, що нормуються за їх впливом на органолептичні властивості питної води, наведені у табл. № 4.

    Таблиця № 4 — Органолептичні показники якості питної води

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Примітки: * — показник розведення (до зникнення запаху, присмаку); ** — нефелометричні одиниці каламутності; *** — величини, зазначені в дужках, допускаються з урахуванням конкретної ситуації.

    2.5.2. Вода не має містити інші компоненти, спроможні змінювати її органолептичні властивості, — цинк, поверхнево-активні речовини, нафтопродукти, феноли в концентраціях, що визначаються стандартними методами досліджень.

    2.6. Показники радіаційної безпеки питної води

    Радіаційна безпека питної води визначається за гранично допустимими рівнями сумарної об’ємної активності альфа- та бета-випромінювачів (природних), наведеними у табл. № 5. У разі перевищення цих рівнів слід провести вивчення радіонуклідного складу досліджуваних проб води щодо його відповідності нормам радіаційної безпеки.

    Примітка: Для особливих регіонів нормативи радіаційної безпеки питної води погоджуються Головним державним санітарним лікарем України.

    2.7. Показники фізіологічної повноцінності якості води

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Показники фізіологічної повноцінності питної води визначаютьадекватність її мінерального складу біологічним потребам організму. Вони засновані на доцільності для ряду біогенних елементів обліку не тільки максимально допустимих, а й мінімально необхідних рівнів їх вмісту у воді. Дослідження показників, що характеризують фізіологічну повноцінність питної води, рекомендується проводити в об’ємі, наведеному у табл. № 6.

    Таблиця N 6 — Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води

    2.8. Експрес-показники якості води

    Як допоміжний інтегральний (експресний) показник якості води — при підозрі забруднення вододжерел (у місці водозабору, вище по течії річки, у регіоні) або водопостачальної мережі, водопровідної води невідомими токсичними сполуками, хімічними речовинами, для визначення яких немає доступних та чутливих методів, — рекомендується індекс токсичності води, розрахований за результатами біологічних тестів (біотестування):

    де: T — індекс токсичності проби досліджуваної води; Ik — величина тест-реакції у контрольній пробі; Io — величина тест-реакції у досліджуваній пробі.

    
    Бесплатная юридическая консультация:

    Індекс токсичності води, яка не містить неідентифікованих компонентів, не має перевищувати 50% — незалежно від використовуваних тест-об’єктів, якими можуть бути дафнії, інфузорії та інші.

    3. Порядок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за якістю води у системах централізованого господарсько-питного водопостачання

    3.1. Якість питної води, що подається споживачам системою централізованого господарсько-питного водопостачання, має завжди відповідати гігієнічним нормам, встановленим цим ДСанПІНом, та бути гарантовано захищена від випадкового чи систематичного погіршення.

    3.2. У порядку виконання функцій державного санітарно-епідеміологічного нагляду за якістю води в ентралізованих системах господарсько-питного водопостачання та її відповідністю гігієнічним вимогам до питної води — органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби погоджують:


      — всі види робіт, що проводяться або плануються до проведення на об’єктах водопостачання (водозабірні споруди, очисні споруди, насосні станції, резервуари, зовнішні системи подачі та розподілу води, системи внутрішнього водопроводу тощо) та пов’язані з ремонтом, реконструкцією, змінами технології очистки та знезаражування води; умови спецводокористування;


      — графіки періодичності проведення, загальну кількість проб (без обліку обов’язкових контрольних проб за п.3.5) та зміст аналізів лабораторно-виробничого контролю (з урахуванням місцевих природних і санітарних умов) за якістю води: в місцях водозабору, в процесі обробки води в очисних спорудах, перед надходженням у зовнішню розподільну мережу; у системі внутрішнього водопроводу (програма наведена в додатку № 2);


      — місце та дози введення у підвищеній кількості дезінфектантів (за епідпоказниками) та інших реагентів в процесі водопідготовки;


      — графік контролю за залишковими кількостями спеціальних реагентів, що застосовуються у процесі водопідготовки;


      — плани заходів щодо попередження забруднення навколишнього природного середовища скидами водоочисних споруд та щодо контролю за цими скидами у зоні санітарної охорони водопроводу.

      3.3. Лабораторії територіальних органів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють контрольні дослідження показників якості води з періодичністю, що визначається:


        — типом конкретного вододжерела;


        — об’ємами води, що подаються населенню;


        — місцезнаходженням точок контролю.

      3.4. Типи контролю за якістю води

      3.4.1. Повний контроль води: визначення всіх компонентів, що регламентуються цим ДСанПІНом (пп.2.1-2.6).

      3.4.2. Загальний фізико-хімічний контроль: визначення у досліджуваній воді речовин (компонентів), які характеризують показники нешкідливості її хімічного складу (пп.2.4-2.5).

      3.4.3. Скорочений контроль, що включає визначення деяких показників щодо: епідемічної безпеки води (ЗМЧ, індекс БГКП), нешкідливості її хімічного складу (pH, окислюваність (KMn04), нітрати, залізо, залишковий активний хлор, ТГМ), органолептичної оцінки (каламутність, кольоровість, присмак, запах).

      3.4.4. Спеціальний контроль епідемічної безпеки питної води, який включає визначення каламутності, ЗМЧ, індексів БГКП і ФК, патогенних мікроорганізмів, коліфагів, вірусологічних (за епідситуації) та паразитологічних показників.

      3.4.5. Спеціальний токсикологічний контроль, що включає визначення особливо токсичних речовин (п.2.4.1); при потребі — біотестування.

      3.4.6. Спеціальний контроль радіаційної безпеки питної води, який включає визначення сумарної об’ємної активності альфа- та бета-випромінювачів і при потребі її радіонуклідного складу.

      Для проведення спеціальних аналізів, виконання яких вимагає використання складного обладнання, спеціальної підготовки та особливих засобів захисту персоналу, можуть залучатися на договірних засадах фахівці дослідних центрів (наукових організацій), акредитованих і атестованих на їх компетентність у системі Міністерства охорони здоров’я України.

      3.5. Дослідження показників якості води у централізованих системах господарсько-питного водопостачання за програмою повного аналізу води (п.3.4.1) — обов’язкові при введенні водопроводів до експлуатації (нових чи після простою понад 5 діб).

      Дослідження показників якості води за програмою скороченого аналізу води (п.3.4.3) є обов’язковими після капітального ремонту, реконструкції та переустаткування водопроводу і розподільної мережі, при зміні технології водообробки.

      3.6. Здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду за відповідністю якості води в централізованих системах господарсько-питного водопостачання гігієнічним вимогам до питної води включає оцінку якості води за результатами досліджень.

      3.6.1. Оцінка результатів досліджень води за показниками епідемічної безпеки здійснюється в такій послідовності: при виявленні бактеріального забруднення (ЗМЧ, індекс БГКП) води в місцях водозабору вище допустимих нормативів слід терміново організувати повторний відбір проб води та провести додаткові дослідження індексу ФК, патогенних мікроорганізмів і коліфагів. Повторне виявлення бактеріального забруднення у двох послідовно взятих пробах води в одній і тій самій точці потребує: посилення контролю за дотриманням режиму в зонах санітарної охорони і за технологією очистки та знезаражування води; проведення спеціального контролю епідемічної безпеки питної води (п.3.4.4) перед надходженням у зовнішню розподільну мережу і в системі внутрішнього водопроводу.

      В точці «перед надходженням води у зовнішню розподільну мережу» при повторному відбиранні проб в одній і тій самій точці будь-яке відхилення від вимог до якості води за показниками епідемічної безпеки слід розглядати як результат незадовільної роботи очисних (головних) споруд водопроводу, який вимагає посилення контролю за дотриманням режиму в зонах санітарної охорони, за технологією очистки води, збільшенням дози реагентів для знезаражування води, проведення спеціального контролю епідемічної безпеки питної води (п.3.4.4) в системі внутрішнього водопроводу.

      В системі внутрішнього водопроводу при повторному відбиранні проб в одній і тій самій точці будь-яке відхилення від вимог до якості води за показниками епідемічної безпеки слід розглядати як надзвичайну епідемічно-небезпечну ситуацію, яка потребує проведення спеціальних заходів на спорудах водопроводу, а також оповіщення найбільш вразливих щодо цього підприємств, установ, організацій (дитячі та лікувально-профілактичні заклади, харчові підприємства, молокозаводи тощо) і населення.

      З метою об’єктивної оцінки та прогнозування епідемічної ситуації, розробки обгрунтованих комплексних планів протиепідемічних і профілактичних заходів та визначення їх пріоритетності територіальні органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду здійснюють збір та зберігання відповідної інформації, опрацьовують її та узагальнюють.

      3.6.2. Оцінка результатів досліджень води за показниками нешкідливості її хімічного складу потребує визначення санітарної значущості змін цих показників, тобто ретроспективного аналізу, для чого територіальні органи та установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду постійно здійснюють збір і зберігання відповідної інформації, її обробку та узагальнення.

      При повторному виявленні хімічного забруднення у двох послідовно взятих пробах води (в тій самій точці) треба вжити заходів щодо підсилення контролю за дотриманням режиму у зонах санітарної охорони, за технологією очистки та знезаражування води, а також проведення спеціальних типів контролю — токсикологічного і радіаційної безпеки — питної води (відповідно до пп.3.4.5 і 3.4.6). При систематичному виявленні у питній воді токсичних забруднювачів треба вжити спеціальних заходів на спорудах водопостачання (в тому числі здійснити їх реконструкцію), а також оповістити найвразливіші щодо забруднення підприємства, установи, організації (дитячі та лікувально-профілактичні заклади, харчові підприємства, молокозаводи тощо) і населення.

      Територіальні установи державного санітарно-епідемічного нагляду використовують аналіз результатів досліджень води за показниками нешкідливості її хімічного складу при погодженні графіків періодичності проведення, визначенні загальної кількості проб та змісту аналізів лабораторно-виробничого контролю.

      Показники фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води, що встановлюються цим ДСанПІНом, слід враховувати територіальним органам та установам державного санітарно-епідемічного нагляду при розгляді пропозицій до вибору вододжерела та технології водообробки на спорудах водопроводу при їх будівництві чи реконструкції.

      4. Відповідальність за дотримання вимог ДСанПІНу

      4.1. Адміністрації виробничих підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, комбінатів та комунальних підприємств чи інших установ, що експлуатують системи централізованого водопостачання населених пунктів України незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форм власності, відповідно до Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (), «Про охорону навколишнього природного середовища» (), «Про охорону праці» (), Водного кодексу України (213/95-ВР) тощо зобов’язані забезпечити:


        — дотримання цього ДСанПІНу у повному обсязі;


        — безперебійну та надійну роботу всіх споруд, призначених для видобутку, виробництва та транспортування до споживачів питної води, яка відповідає вимогам цього ДСанПІНу, з урахуванням вимог охорони водосховищ від забруднень і раціонального використання водних ресурсів;


        — організацію зон санітарної охорони джерел водопостачання і водопроводів господарсько-питного водопостачання;


        — розробку та погодження з територіальними органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду планів організаційно-технічних заходів (відповідно до системи планово-попереджувального ремонту) для підвищення надійностіякості водопостачання, а також систематичний контроль за їх виконанням;


        — розробку та узгодження з територіальними органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду графіків лабораторно-виробничих досліджень води на всіх етапах її очистки і води, що подається у водопостачальну мережу та реалізується споживачам, а також постійний контроль за виконанням цих графіків і санітарно-технічним станом водопровідних мереж;


        — своєчасне щорічне проходження медичного обстеження (згідно з чинним законодавством) персоналом, який виконує роботи, пов’язані з безпосереднім обслуговуванням, ремонтом, випробуванням та наладкою роботи споруд, комунікацій чи устаткування водопроводу, а також наявність у персоналу санітарного одягу та засобів індивідуального захисту органів дихання, зору і слуху (відповідно до затверджених нормативів);


        — надання інформації у територіальні органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду про всі аварії на спорудах, мережах, устаткуванні системи водопостачання, а також про забруднення вододжерел небезпечними речовинами, про виникнення надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф, що призводять до забруднення джерел водопостачання.

      4.2. Органи державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (), несуть відповідальність щодо забезпечення населення питною водою, кількість і якість якої не відповідає вимогам цього ДСанПІНу.

      4.3. Органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України несуть відповідальність в разі непроведення нагляду:


        — за дотриманням вимог цього ДСанПІНу щодо забезпечення відповідності якості питної води гігієнічним вимогам безпеки і нешкідливості для здоров’я та життя населення; за організацією і проведенням органами державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, підприємствами водоканалу, іншими організаціями, що експлуатують системи централізованого водопостачання населених пунктів України, необхідних санітарних та протиепідемічних заходів;


        — за встановленням відповідності вимогам цього ДСанПІНу правил та гігієнічних нормативів для об’єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію і призначені для видобування, виробництва та транспортування до споживачів питної води, яка відповідає гігієнічним вимогам; за погодженням проектів їх реконструкції і змін технології водообробки, проектів організації зон санітарної охорони джерел водопостачання, водопровідних споруд і навколишньої території, а також за погодженням планів заходів щодо надійного забезпечення якості води у джерелі водопостачання, графіків проведення лабораторно-виробничого контролю за якістю води у звичайних та екстремальних умовах роботи тощо;


        — за здійсненням необхідних санітарних і протиепідемічних заходів і за виконанням програм профілактики захворювань, причинно пов’язаних з водним чинником; за проведенням контрольних досліджень якості води (у тому числі — спеціальних контрольних досліджень).

      4.4. Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також невиконання виданих на їх основі приписів органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду тягне відповідальність згідно з чинним законодавством України.

      Додаток № 1до Державних санітарнихправил і норм

      Розрахунок, що рекомендується для визначення критерію «CxT», який гарантує епідемічну безпеку питної води

      Взаємозв’язок дози дезінфектанту (C, мг/куб.дм) та часу (T ,хв.), необхідних і достатніх для забезпечення епідемічної безпеки води, що обробляється при її проходженні до першого споживача, визначає критерій «CxT», який може бути установлений експериментально для кожної конкретної якості води з урахуванням показників її хлорпоглинальності. Встановлено, що в 99,99 відс. випадків інактивація води по ентеровірусах гарантує епідемічну безпеку питної води також за мікробіологічними і паразитологічними показниками.

      Орієнтовні значення критерію «CxT» наведені у табл.№ 1, № 2.

      Таблиця № 1 — Критерій «CxT» для інактивації хлором поверхневих вод на 99,99 відс. по ентеровірусах при 5 °C (чисельник) і 10 °C (знаменник)

      Источник: http://ecounit.com.ua/artikle_88.html

      Об утверждении Государственных санитарных норм и правил «Гигиенические требования к воде питьевой, предназначенной для потребления человеком»

      Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»

      Наказ Міністерства охорони здоров’я Українивід 12 травня 2010 року N 400

      Зареєстровано в Міністерстві юстиції України1 липня 2010 р. за N 452/17747

      1. Затвердити Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.), що додаються.

      2. Вважати такими, що не застосовуються на території України:

      2.1. «Временную инструкцию по дезинфекции шахтных колодцев и обеззараживанию воды в них», затверджену заступником головного державного санітарного лікаря СРСР від 18 січня 1967 року N.

      2.2. «Инструкцию по контролю за обеззараживанием хозяйственно-питьевой воды и за дезинфекцией водопроводных сооружений хлором при централизованном и местном водоснабжении», затверджену заступником головного державного санітарного лікаря СРСР від 25 листопада 1967 року N 727а-67.

      2.3. «Санитарные нормы предельно допустимого содержания веществ в воде водных объектов хозяйственно-питьевого и культурно-бытового водопользования», затверджені головним державним санітарним лікарем СРСР від 4 липня 1986 року N30-86.

      3. Визнати такими, що втратили чинність:

      3.1. Державні санітарні правила і норми «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23 грудня 1996 року N 383 , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 квітня 1997 року за N 136/1940.

      3.2. Державні санітарні правила і норми «Влаштування та утримання колодязів і каптажів джерел, що використовуються для децентралізованого господарсько-питного водопостачання», затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23 грудня 1996 року N 384.

      4. Департаменту організації санітарно-епідеміологічного нагляду (Мухарська Л. М.):

      4.1. Забезпечити подання в установленому порядку цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

      4.2. Довести цей наказ до відома керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, державних наукових установ санітарно-епідеміологічного профілю для керівництва в роботі та забезпечення виконання в межах компетенції.

      5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім таблиці 2 додатка 2, що набирає чинності з 1 січня 2015 року, та таблиці 3 додатка 2, що набирає чинності з 1 січня 2020 року.

      6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

      Перший заступник Міністра — головний державний санітарний лікар України

      ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Міністерства охорони здоров’я України12.05.2010 N 400

      Зареєстрованов Міністерстві юстиції України1 липня 2010 р. за N 452/17747

      ДЕРЖАВНІ САНІТАРНІ НОРМИ ТА ПРАВИЛА «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.)

      I. Загальні положення

      1.1. Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.) (далі — Санітарні норми) обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов’язана з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем питного водопостачання, виробництвом та обігом питних вод, наглядом і контролем у сфері питного водопостачання населення, та громадянами.

      1.2. Санітарні норми встановлюють вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення.

      1.3. Державний нагляд за виконанням вимог Санітарних норм здійснює державна санітарно-епідеміологічна служба згідно з санітарним законодавством.

      II. Терміни та визначення

      2.1. У Санітарних нормах терміни вживаються у такому значенні:

      Бювет — інженерна водозабірна споруда для забезпечення споживачів необробленими (крім знезараження води методом ультрафіолетового опромінення) міжшаровими напірними (артезіанськими) або безнапірними підземними водами, до складу якої входять свердловина, розподільна колонка та спеціальне приміщення або павільйон.

      Вода питна з оптимальним вмістом мінеральних речовин — питна вода, призначена для споживання людиною, з мінеральним складом, адекватним фізіологічній потребі організму людини.

      Вода питна з пунктів розливу — оброблена та привізна питна вода, що розливається в тару споживача без водопровідної мережі.

      Вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), — вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу — водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

      Водневий показник (pH) — показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній вільних іонів водню.

      Водоносний горизонт — пласт гірських порід однорідного складу, що містить вільну (гравітаційну) воду і має однакову пористість і величину водопроникності.

      Домінералізація питної води — технологічний процес обробки питної води для збільшення концентрації мінеральних речовин, зокрема макро- та мікроелементів (штучна мінералізація або розведення).

      Забарвленість — показник, що характеризує інтенсивність забарвлення води, яке зумовлене вмістом забарвлених органічних речовин.

      Загальна жорсткість — показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній розчинених солей кальцію та магнію (сульфатів, хлоридів, карбонатів, гідрокарбонатів тощо).

      Загальна лужність — показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній аніонів слабких кислот, головним чином вугільної кислоти (карбонатів, гідрокарбонатів).

      Запах — показник, що характеризує властивість води подразнювати рецептори слизових оболонок носа та синусних пазух, зумовлюючи відповідне відчуття.

      Знезараження води — процес знищення патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів шляхом впливу на них фізичних (ультрафіолетове опромінювання, ультразвук тощо), хімічних (хлор, гіпохлорит, озон, діоксид хлору, оксидантний газ тощо) та фізико-хімічних факторів.

      Каламутність — показник, що характеризує природну властивість води, зумовлену наявністю у воді завислих речовин органічного і неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону тощо).

      Каптаж джерела — інженерна водозабірна споруда, призначена для збирання джерельної води в місцях її довільного виходу на поверхню, до складу якої входять камери каптажу (приймальна та освітленої води), каптажне приміщення або павільйон.

      Клас небезпеки речовини (I, II, III, IV) — ступінь небезпеки для людини хімічних речовин, що забруднюють воду, який залежить від їх токсичності, кумулятивності, лімітуючої ознаки шкідливості та здатності викликати несприятливі віддалені ефекти.

      Лімітуюча ознака шкідливості — показник, за яким встановлюється гігієнічний норматив шкідливої хімічної речовини у воді та який визначається за мінімальною концентрацією, яка впливає безпосередньо на організм людини (санітарно-токсикологічна ознака шкідливості), органолептичні властивості води (органолептична ознака шкідливості) чи процеси самоочищення водойм (загальносанітарна ознака шкідливості).

      Мікробіологічні показники — показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення інфекційних хвороб у людини.

      Органолептичні показники (запах, смак і присмак, забарвленість, каламутність) — фізичні властивості питної води, що сприймаються органами чуття.

      Паразитологічні показники — показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення паразитарних інвазій у людини.

      Партія фасованої питної води — будь-яка визначена кількість фасованої питної води з однією назвою, однаковими показниками якості, однієї і тією самою датою виготовлення, яка вироблена згідно з одним нормативним документом за однакових умов на одному й тому самому підприємстві (об’єкті) протягом одного технологічного циклу, за одним і тим самим технологічним режимом, оформлена одним документом про безпечність та якість і одночасно пред’явлена до приймання.

      Перманганатна окиснюваність — кількість кисню, що потрібна для хімічного окиснення перманганатом калію легкоокиснюваних органічних і неорганічних речовин (солей двовалентного заліза, сірководню, амонійних солей, нітритів тощо), які містяться у 1 дм 3 води.

      Підготовка питної води (водопідготовка, обробка) — технологічний процес, який здійснюється для доведення показників безпечності та якості питної води до рівнів гігієнічних нормативів.

      Радіаційні показники — показники, що характеризують властивість води, зумовлену наявністю радіонуклідів.

      Резервуар чистої води (РЧВ) — закрита споруда для створення запасу питної води, необхідної для компенсації можливої невідповідності між об’ємом подачі води та її споживанням в окремі години доби.

      Санація шахтних колодязів — комплекс заходів з ремонту, чищення та дезінфекції колодязів, які проводяться з профілактичною метою чи у разі забруднення води в них.

      Санітарно-токсикологічні показники — хімічні показники, що нормуються за санітарно-токсикологічною ознакою шкідливості.

      Смак і присмак — показники, що характеризують здатність наявних у воді хімічних речовин після взаємодії зі слиною подразнювати смакові рецептори язика і зумовлювати відповідне відчуття.

      Споживач питної води — юридична або фізична особа, яка використовує питну воду за призначенням.

      Сухий залишок — показник, що характеризує кількість розчинених речовин, передусім мінеральних солей, в 1 дм 3 води.

      Трубчастий колодязь (свердловина) — інженерна споруда, що є вертикальною виробкою з невеликим розміром поперечного перерізу круглої форми, що призначена для забору підземних вод, розташованих на різній глибині.

      Фізико-хімічні показники — фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загальносанітарною чи органолептичною ознакою шкідливості.

      Шахтний колодязь — інженерна споруда, що є вертикальною виробкою з великим (у порівнянні із водозабірною свердловиною) розміром поперечного перерізу, круглої, квадратної, прямокутної або шестигранної форми, що призначена для забору ґрунтових вод.

      2.2. Залежно від технології отримання виокремлюють такі види питних вод:

      III. Гігієнічні вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною

      3.1. Питна вода, призначена для споживання людиною, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад.

      Для виробництва питної води слід надавати перевагу воді підземних джерел питного водопостачання населення, надійно захищених від біологічного, хімічного та радіаційного забруднення.

      3.2. Гігієнічну оцінку безпечності та якості питної води проводять за показниками епідемічної безпеки (мікробіологічні, паразитологічні), санітарно-хімічними (органолептичні, фізико-хімічні, санітарно-токсикологічні) та радіаційними показниками, наведеними у додатках 1 — 3.

      Під час вибору вододжерела та технології водопідготовки у разі будівництва чи реконструкції підприємства питного водопостачання населення слід надавати перевагу джерелам та технологіям, що забезпечать виробництво питної води з оптимальним вмістом мінеральних речовин за показниками фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води (додаток 4).

      3.3. Безпечність та якість питної води за мікробіологічними показниками повинна відповідати гігієнічним нормативам, наведеним у додатку 1.

      3.4. Безпечність та якість питної води за паразитологічними показниками повинна відповідати гігієнічним нормативам, наведеним у додатку 1. Паразитологічні показники визначають у питній воді поверхневих та підземних (ґрунтові води) джерел питного водопостачання населення, а в разі ускладнення санітарно-епідемічної ситуації — також у міжшарових безнапірних та напірних (артезіанських) підземних водах.

      3.5. Безпечність та якість питної води за органолептичними, фізико-хімічними та санітарно-токсикологічними показниками повинна відповідати гігієнічним нормативам, наведеним у додатку 2.

      Якщо під час виробництва питної води проводиться знезараження, виробник повинен вжити заходів щодо мінімізації забруднення питної води побічними продуктами знезараження.

      3.6. Вміст у питній воді шкідливих речовин, не зазначених у Санітарних нормах, не повинен перевищувати їх граничнодопустимих концентрацій (ГДК), визначених санітарними нормами для поверхневих вод.

      За наявності у питній воді декількох речовин з однаковою лімітуючою ознакою шкідливості, що належать до I та II класів небезпеки, сума відношення концентрацій (C1, C2. Cn) кожної із речовин до відповідної ГДК не повинна перевищувати одиницю:

      3.7. Під час гігієнічної оцінки радіаційної безпечності питної води у місцях водозаборів поверхневих та підземних джерел питного водопостачання попередньо визначаються питомі сумарні альфа- і бета-активності за показниками, наведеними у таблиці 1 додатка 3. У разі встановлення перевищення одного або обох показників слід проводити радіологічні дослідження питної води за радіаційними показниками, наведеними у таблиці 2 додатка 3.

      При цьому у разі встановлення перевищення питомої сумарної альфа-активності у питній воді з підземних джерел водопостачання необхідно визначати питому сумарну активність природної суміші ізотопів урану (U), питомі активності радію ( 226 Ra, 228 Ra) та радону ( 222 Rn), а у разі встановлення перевищення питомої сумарної бета-активності у питній воді з поверхневих та підземних джерел водопостачання — питомі активності цезію ( 137 Cs) та стронцію ( 90 Sr).

      3.8. Орієнтовний перелік методик та стандартів визначення показників безпечності та якості питної води наведено у додатку 5. Для визначення показників безпечності та якості питної води можуть також використовуватись інші атестовані методики та стандарти.

      3.9. У разі забруднення питної води невідомими токсичними сполуками та хімічними речовинами, для визначення яких відсутні методи дослідження, рекомендується застосовувати допоміжний інтегральний (експресний) показник якості питної води — індекс токсичності питної води, розрахований за результатами біологічних тестів (біотестування):

      де: Т — індекс токсичності проби досліджуваної води;

      Ік — величина тест-реакції у контрольній пробі;

      Іо — величина тест-реакції у досліджуваній пробі.

      Індекс токсичності питної води, яка не містить неідентифікованих компонентів, не повинен перевищувати 50 % незалежно від використовуваних тест-об’єктів, якими можуть бути дафнії, інфузорії тощо.

      3.10. Виробництво питної води здійснюється за нормативно-технічним документом та відповідно до технологічного регламенту або іншого документа з описом технологічного процесу виробництва питної води, що пройшли державну санітарно-епідеміологічну експертизу та отримали позитивний висновок.

      3.11. У сфері питного водопостачання населення можуть використовуватись матеріали, речовини та сполуки (коагулянти, флокулянти, реагенти для знезараження, консерванти, ємкості, тара, засоби закупорювання, мийні та дезінфекційні засоби, обладнання, устаткування, будівельні матеріали тощо), дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення для застосування у цій сфері.

      Залишкові концентрації хімічних речовин та сполук у питній воді не повинні перевищувати встановлені гігієнічні нормативи.

      3.12. Термін зберігання питної води з пунктів розливу, бюветів, колодязів та каптажів джерел у тарі споживача не повинен перевищувати 24 години за умови її зберігання у чистій закритій тарі при температурі від 5° C до 20° C в місцях, захищених від попадання прямих сонячних променів.

      3.13. Вимоги до води централізованого питного водопостачання населення (водопровідна питна вода) полягають у наступному. Під час дослідження мікробіологічних показників водопровідної питної води в її пробах визначають загальне мікробне число, загальні коліформи, E.coli, ентерококи. У водопровідній питній воді з поверхневих вододжерел у місцях її надходження з очисних споруд у розподільну мережу додатково визначають наявність коліфагів.

      У разі виявлення в пробах питної води з підземних вододжерел загальних коліформ, E.coli чи ентерококів, а в пробах питної води з поверхневих вододжерел — загальних коліформ, E.coli, ентерококів чи коліфагів слід провести їх визначення в повторно відібраних пробах.

      За наявності відхилень від встановлених нормативів у повторно відібраних пробах протягом 12 годин необхідно розпочати дослідження на наявність в питній воді з підземних вододжерел коліфагів та збудників інфекційних захворювань бактеріальної етіології, а з поверхневих вододжерел — збудників інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної етіології. У разі виявлення в пробах питної води з підземних вододжерел коліфагів проводяться дослідження на наявність збудників інфекційних захворювань вірусної етіології.

      За результатами лабораторних досліджень вживаються заходи щодо виявлення та усунення причин забруднення питної води.

      3.14. Під час знезараження водопровідної питної води залишкові концентрації реагентів визначаються не рідше одного разу на годину та повинні становити:

      у разі знезараження води за допомогою хлору у період благополучної санітарно-епідемічної ситуації вміст залишкового вільного хлору у воді на виході із РЧВ — у межах 0,3 — 0,5 мг/дм 3 після 30 хвилин контакту хлору з водою, а вміст залишкового зв’язаного хлору — у межах 0,8 — 1,2 мг/дм 3 після 60 хвилин контакту хлору з водою. За наявності у воді і вільного, і зв’язаного хлору дозволяється здійснювати контроль за одним із цих показників: за залишковим вільним хлором (при його концентрації понад 0,3 мг/дм 3 ) або за залишковим зв’язаним хлором (при концентрації залишкового вільного хлору меншій ніж 0,3 мг/дм 3 );

      у разі знезараження води за допомогою озону концентрація залишкового озону на виході із камери змішування має бути у межах 0,1 — 0,3 мг/дм 3 після 4 хвилин контакту озону з водою;

      3.15. Вимоги до води питної фасованої та з пунктів розливу (нецентралізоване питне водопостачання населення) полягають у наступному. Для виробництва питної води фасованої та з пунктів розливу повинна використовуватись вода підземних джерел питного водопостачання або водопровідна питна вода, яка пройшла додаткову обробку.

      3.16. Перед використанням підземних та водопровідних питних вод установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби проводять попередні лабораторні дослідження вихідної води, при цьому для підземних вод необхідно враховувати вимоги пункту 3.31 Санітарних норм.

      Попередні лабораторні дослідження вихідної води проводять згідно з вимогами Санітарних норм за переліком показників з урахуванням місцевих природних умов.

      Проби води відбирають протягом року не рідше одного разу на місяць для визначення мікробіологічних, органолептичних, фізико-хімічних та санітарно-токсикологічних показників, а у водопровідній воді з поверхневих джерел питного водопостачання визначають також паразитологічні показники.

      Проби води з нових свердловин чи таких, що тимчасово не використовувались, відбирають після відкачки води, яка повинна тривати до досягнення постійних динамічного рівня та освітлення води. При цьому продуктивність відкачки повинна бути рівною чи більшою, ніж проектна.

      Результати лабораторних досліджень якості вихідної води та санітарно-епідеміологічного обстеження території розміщення водозабору, проведені установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, враховуються під час проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи технологічного регламенту або іншого документа з описом технологічного процесу виробництва питної води фасованої та з пунктів розливу.

      3.17. Для консервування питної води фасованої та з пунктів розливу можуть використовуватись діоксид вуглецю, срібло тощо.

      3.18. Води питні фасовані та з пунктів розливу не повинні вміщувати ароматизаторів, підсолоджувачів та інших харчових чи харчосмакових речовин, крім речовин, що нормуються цими Санітарними нормами.

      3.19. Показники загальної лужності, забарвленості та каламутності у газованій питній воді визначаються до її газування або після дегазації.

      3.21. Термін зберігання питної води в пунктах розливу у стаціонарних ємкостях не повинен перевищувати 24 години, а у транспортних ємкостях (автоцистернах) — 6 годин. Термін зберігання питної води може бути збільшено за результатами санітарно-епідеміологічних досліджень за умов додаткового її знезараження перед розливом у тару споживача методами, що не забруднюють питну воду залишковими концентраціями реагентів.

      Забороняється заповнювати питною водою ємкості із залишками питної води.

      3.22. Строки придатності до споживання та умови зберігання питної води фасованої встановлюються за результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи цієї води. Питну воду фасовану необхідно зберігати в місцях, захищених від впливу прямих сонячних променів.

      3.23. Полімерна тара багаторазового використання та тара, що надходить на лінію розливу зі складу зберігання, підлягають миттю, дезінфекції та ополіскуванню питною водою, що призначена для розливу у цю тару, згідно з технологічним регламентом або іншим документом з описом технологічного процесу виробництва питної води фасованої, у якому зазначається термін застосування тари багаторазового використання.

      3.24. Відпуск зі складу готової продукції фасованої питної води, яка під час водопідготовки була оброблена озоном, необхідно здійснювати не раніше ніж через 8 годин після надходження зазначеної питної води на склад.

      3.25. Текст етикетки для маркування питної води фасованої та інша супровідна інформація щодо її походження та властивостей погоджуються центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров’я на підставі позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи такої води, виданого Державною санітарно-епідеміологічною службою України.

      3.26. На етикетці питної води фасованої зазначаються: «Вода питна», її назва, вид (оброблена, необроблена (природна), штучно-мінералізована, штучно-фторована, штучно-йодована, з оптимальним вмістом мінеральних речовин, газована (сильно-, середньо-, слабо-) чи негазована тощо), склад («вода питна» та перелік уведених речовин, зокрема консервантів, макро- та мікроелементів), фактичні значення показників фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води згідно з додатком 4, умови зберігання, об’єм тари, дата виготовлення та дата закінчення строку придатності до споживання, найменування, місцезнаходження та телефони виробника і місце її виготовлення, вид вихідної води, місцезнаходження підземного джерела питного водопостачання та номер і глибина свердловини, номер партії виробництва, назва нормативного документа, який визначає вимоги щодо якості питної води.

      Назви питних вод, що свідчать про їх походження або створюють враження про певне місце походження, можна зазначати виключно для необроблених фасованих питних вод.

      На етикетці питної води фасованої забороняється розміщувати інформацію та графічні зображення:

      що можуть призвести до хибного розуміння споживачами походження, природи, складу чи властивостей питної води фасованої;

      що можуть збігатися з назвами вітчизняних та закордонних мінеральних вод;

      щодо наявності лікувальних властивостей питної води фасованої.

      3.28. Питну воду фасовану можна споживати дітям з перших днів їх життя і до 3 років для фізіологічних, санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб у тому разі, якщо вона відповідає таким вимогам:

      не обробляється реагентами, не містить консервантів та не є штучно мінералізованою;

      фасується в скляну тару та тару одноразового використання об’ємом не більше 6,0 дм 3 із зазначенням на етикетці строку її придатності та умов зберігання після розгерметизації тари згідно з результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи цієї води;

      3.29. В пунктах розливу питної води повинен бути інформаційний листок із зазначенням інформації щодо її виду (оброблена, необроблена (природна), штучно-мінералізована, штучно-фторована, штучно-йодована, з оптимальним вмістом мінеральних речовин, газована чи негазована тощо), складу («вода питна» та перелік уведених речовин, зокрема консервантів, макро- та мікроелементів), умов зберігання, дати виготовлення, найменування, адреси та телефону виробника і місця її виготовлення, виду вихідної води, місцезнаходження підземного джерела питного водопостачання та номера і глибини свердловини, посилання на нормативний документ, згідно з яким виготовлено питну воду.

      3.30. Місце реалізації питної води з пунктів розливу слід розташовувати на території з твердим покриттям, що упорядкована та благоустроєна і знаходиться на відстані не менше ніж 50 м від місць забруднення (сміттєзбірники, вбиральні, магістралі з інтенсивним рухом транспорту, автостоянки тощо), має прилавок, до якого підведено трубопровід з металевим краном для розливу питної води (кран слід розташовувати над прилавком на висоті не менше ніж 0,5 м).

      Заборонено прокладати обвідний трубопровід від мережі питного водопостачання до крана відпуску питної води споживачам.

      3.31. Вимоги до води питної з бюветів, колодязів та каптажів джерел (нецентралізоване питне водопостачання населення) полягають у наступному. Влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід здійснювати з урахуванням результатів лабораторних досліджень безпечності та якості підземної води, що планується використовувати, та санітарно-епідеміологічного обстеження території розміщення цих споруд, проведеного установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

      Результати геологічних та гідрогеологічних досліджень, лабораторних досліджень безпечності та якості підземної води (за наявності) надаються до державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території та повинні містити інформацію щодо глибини залягання підземних вод, напрямку їх потоку у плані населеного пункту, орієнтовної потужності водоносного шару, можливості взаємодії з водозаборами, що існують чи проектуються на сусідніх майданчиках, та з поверхневими водними об’єктами (ставок, болото, водоймище, річка тощо), а також фактичних значень показників безпечності та якості підземної води.

      Результати санітарно-епідеміологічного обстеження території повинні містити інформацію про місцеві природні умови, характеристику території розміщення водозабору із зазначенням існуючих та потенційних джерел мікробного, паразитарного і хімічного забруднення.

      3.32. Місця влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів — не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.

      3.33. Територію поблизу колодязя, каптажу джерела чи бювету треба утримувати в чистоті та організовувати відведення поверхневого стоку.

      У радіусі 50 м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води.

      Забороняється влаштовувати бювети, колодязі та каптажі джерел у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях.

      Забороняється використовувати для підйому води із колодязя чи каптажу джерела громадського користування ємкості, які приносять споживачі, а також набирати воду із відра загального користування посудом, що належить споживачам.

      Для утеплення і захисту колодязів та каптажів джерел від замерзання можна використовувати пінобетон, мати із чистої соломи, сіна, стружки тощо, але при цьому зазначений матеріал не повинен потрапляти у водозабір. Забороняється використовувати для цієї мети гній, перегній та інше.

      3.34. Щойно побудовані бювети, колодязі та каптажі джерел можна вводити в експлуатацію лише після їх обстеження посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території та заповнення Санітарного паспорта (додаток 6).

      Санітарний паспорт оформляється власником бювету, колодязя чи каптажу джерела спільно з посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території у двох примірниках та ними підписується. Один примірник Санітарного паспорта знаходиться в закладі державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території, другий — у власника цієї споруди. Продовження терміну дії Санітарного паспорта реєструється щорічно в обох примірниках.

      3.35. Колодязі та каптажі джерел необхідно влаштовувати з дотриманням вимог, наведених у додатку 7.

      IV. Виробничий контроль безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною

      4.1. Виробничий контроль безпечності та якості питної води здійснюється підприємствами питного водопостачання відповідно до вимог Санітарних норм.

      4.3. Робоча програма виробничого контролю на підприємствах питного водопостачання, що мають декілька водозаборів, складається для кожного водозабору окремо з урахуванням його особливостей.

      4.4. Виробничий контроль безпечності та якості питної води здійснюють за програмами повного, скороченого та скороченого періодичного контролю з урахуванням вимог Санітарних норм залежно від підприємства питного водопостачання.

      4.5. Підприємства питного водопостачання повинні здійснювати систематичний виробничий контроль за безпечністю та якістю води від місця водозабору до місця її споживання.

      4.6. Контроль радіаційної безпечності питної води здійснюється у місцях водозаборів один раз на три роки відповідно до вимог, наведених у пункті 3.7.

      4.7. Періодичність виробничого контролю безпечності та якості питної води може бути збільшено залежно від місцевих природних умов та епідемічної ситуації в населеному пункті.

      4.8. Підприємства питного водопостачання зобов’язані надавати до державної санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території інформацію про результати виробничого контролю безпечності та якості питної води, забруднення джерел питного водопостачання.

      4.9. Виробничий контроль на підприємствах централізованого питного водопостачання населення полягає у наступному. Виробничий контроль безпечності та якості води повинен здійснюватись у місцях водозабору, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі.

      На водопроводах з підземними джерелами питного водопостачання протягом першого року експлуатації аналіз води проводять чотири рази на рік (за сезонами), а надалі — один раз на рік у найбільш несприятливий період року за результатами спостережень попередніх років.

      На водопроводах з поверхневими джерелами питного водопостачання аналіз води проводять один раз на місяць.

      4.11. Повний, скорочений періодичний та скорочений виробничий контролі безпечності та якості питної води здійснюються перед її надходженням у водопровідну мережу відповідно до вимог, наведених у таблицях 1, 2 додатка 8. Кількість проб повинна бути рівномірно розподілена у часі.

      4.12. Скорочений періодичний контроль безпечності та якості води здійснюється перед її надходженням у водопровідну мережу за показниками, наведеними у таблиці 3 додатка 8. Перелік показників може бути розширено за наявності особливостей хімічного складу води джерела питного водопостачання, методів водопідготовки тощо. Якщо у питній воді концентрації деяких речовин є стабільними та не перевищують 75 % їх ГДК, то виробничий контроль за ними може здійснюватись вдвічі рідше.

      Виробничий контроль за речовинами, що видаляються або додаються в процесі підготовки питної води спеціальними методами (опріснення, пом’якшення, детоксикація, дезодорація, дезактивація, домінералізація, знезалізнення, знефторювання тощо), здійснюється один раз на зміну.

      4.13. Виробничий контроль безпечності та якості питної води у розподільній мережі проводять за мікробіологічними та органолептичними показниками з періодичністю, наведеною у додатку 9. У разі проведення дохлорування питної води на спорудах водопровідних мереж у питній воді розподільної мережі також необхідно визначати вміст хлороформу та залишкового активного хлору після кожного дохлорування.

      4.14. Відбір проб води у розподільній мережі здійснюють з вуличних водорозбірних пристроїв на найбільш підвищених та тупикових її ділянках, а також з кранів внутрішніх водопровідних мереж будинків, що мають підкачку та місцеві водонапірні баки.

      4.15. Виробничий контроль на підприємствах з виробництва питної води фасованої та в пунктах розливу (нецентралізоване питне водопостачання населення) полягає у наступному. Об’єктами виробничого контролю питної води є вихідна вода, вода на етапах водопідготовки, вода перед розливом, готова продукція. Місця відбору проб, періодичність контролю та перелік показників на етапах водопідготовки повинні визначатися з урахуванням особливостей технологічної схеми та виду джерела питного водопостачання (підземне, водопровід).

      4.16. Повний виробничий контроль безпечності та якості питної води здійснюється за показниками згідно з додатками 1, 2 один раз на рік у найбільш несприятливий період року за результатами лабораторних досліджень якості вихідної води, проведених установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби згідно з пунктом 3.16 цих Санітарних норм, а також за відповідними показниками у разі погіршення епідемічної ситуації.

      4.17. Скорочений періодичний та скорочений виробничий контролі безпечності та якості питної води здійснюються відповідно до вимог, наведених у додатку 10.

      4.18. Після введення в експлуатацію підприємств з виробництва питної води фасованої повний виробничий контроль безпечності та якості питної води проводять один раз у сезон протягом 2-х років.

      4.19. У разі використання вихідної води, безпечність та якість якої за окремими показниками не відповідає вимогам Санітарних норм для водопровідної води (за фтором і1,5 мг/дм 3 ), виробничий контроль цих показників здійснюється один раз на місяць.

      4.20. У разі штучного збагачення питної води макро- чи мікроелементами на підприємстві питного водопостачання їх вміст визначають окремо у кожній партії питної води фасованої та один раз на тиждень у питній воді з пунктів розливу.

      4.22. Лабораторні дослідження проб питної води, що зберігається в резервуарах, які є самостійними об’єктами, необхідно проводити не раніше ніж через 10 годин після їх заповнення. Проби відбирають з крана відпуску питної води споживачам відповідно до вимог, наведених у додатку 10.

      V. Періодичний контроль безпечності та якості питної води з бюветів, колодязів та каптажів джерел (нецентралізоване питне водопостачання населення)

      5.1. Періодичний контроль безпечності та якості питної води здійснюється власниками бюветів, колодязів та каптажів джерел.

      5.2. Повний контроль безпечності та якості питної води здійснюється за показниками згідно з додатками 1, 2 один раз на рік у найбільш несприятливий період року, а також за відповідними показниками у разі погіршення епідемічної ситуації.

      У підземних артезіанських та міжшарових безнапірних водах патогенні ентеробактерії (сальмонели, шигели), віруси та паразити під час проведення повного контролю не визначаються.

      5.3. Скорочений контроль безпечності та якості питної води здійснюється протягом перших трьох місяців експлуатації бюветів, колодязів та каптажів джерел за мікробіологічними (таблиця 1 додатка 1) та органолептичними (таблиця 1 додатка 2) показниками один раз на місяць, а надалі — один раз на сезон.

      5.4. Власники бюветів, колодязів чи каптажів джерел зобов’язані щорічно проводити планове обстеження цих споруд, їх поточний ремонт, чищення та дезінфекцію. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд та знезараження питної води, а також лабораторні дослідження (не менше двох з інтервалом відбору — 24 години) її безпечності та якості, що проводяться установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за показниками, наведеними у додатках 1, 2, після чого вноситься відмітка у Санітарний паспорт щодо продовження його дії.

      У разі проведення цих робіт необхідно вживати заходів щодо уникнення додаткового забруднення питної води.

      5.5. У тому разі, коли після чищення та дезінфекції бюветів, колодязів чи каптажів джерел безпечність та якість питної води не покращується, використовувати її для питних потреб забороняється. На бюветі, колодязі чи каптажі джерела слід вивісити інформаційну табличку «Вода для пиття не придатна» і провести повторні чищення та дезінфекцію з подальшим лабораторним контролем їх ефективності.

      5.6. У разі погіршення епідемічної ситуації в населеному пункті та небезпечної якості питної води за показниками епідемічної безпеки воду у бюветах, колодязях чи каптажах джерел слід додатково знезаражувати.

      5.7. Санацію шахтного колодязя слід проводити згідно з вимогами, наведеними у додатку 11.

      Знезараження води в колодязі за допомогою дозуючих патронів проводиться згідно з вимогами, наведеними у додатку 12.

      У випадках, коли санація шахтного колодязя та знезараження води у ньому не призвели до покращення її якості або відсутні дозуючі патрони для проведення знезараження води, використовувати таку воду для питних потреб заборонено, на шахтному колодязі слід вивісити інформаційну табличку «Вода для пиття не придатна».

      5.8. У разі виходу з ладу обладнання, різкого зменшення дебіту та небезпечності питної води власник бюветів, колодязів чи каптажів джерел повинен вжити відповідних заходів щодо покращення водопостачання.

      5.9. Після демонтажу наземного устаткування шахтних колодязів засипку (тампонаж) шахти слід здійснювати чистим ґрунтом, бажано глиною, з щільною утрамбовкою. Над ліквідованою шахтою слід зробити насип висотою 0,2 — 0,3 м з урахуванням усадки ґрунтів.

      VI. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд у сфері питного водопостачання населення

      6.1. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд у сфері питного водопостачання населення здійснює державна санітарно-епідеміологічна служба згідно з санітарним законодавством у порядку запобіжного та поточного нагляду.

      6.2. Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства на об’єктах водопостачання населення за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби один раз на квартал, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за зверненнями громадян.

      Директор Департаменту організаціїсанітарно-епідеміологічногонагляду МОЗ

      Источник: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE17747.html

    Published by admin